Рекомендації для підприємств легкої промисловості щодо застосування стандартів, оцінки якості та відповідності продукції:
- користуватися чинними національними стандартами, що були розроблені та гармонізовані з міжнародними (див. Повний перелік державних стандартів України);
- ініціювати включення до плану стандартизації європейських та міжнародних стандартів методами підтвердження або перекладу;
- у разі потреби приймаються рішення щодо розробки необхідних нових національних стандартів (ДСТУ) підприємством (або спільно з іншими подібними підприємствами підгалузі для зменшення фінансових витрат на розробку);
- розробка ключових галузевих стандартів з визначеними суттєвими критеріями оцінки якості продукції (доцільно спільними зусиллями кількох підприємств для мінімізації витрат);
- розробка підприємством власних технічних умов (ТУ) на кожен вид продукції (за бажанням – реєструються ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» та вносяться в автоматизовану базу даних “Технічні умови України” csm.kiev.ua);
- врахувати, що Міноборони розроблені нові (гармонізовані) нормативні документи на речове майно для потреб Збройних Сил України, якими можливо керуватися при виробництві подібної продукції невійськового призначення (у якості рекомендацій);
- діє Технічний регламент засобів індивідуального захисту (Постанова КМУ від 27.08.2008 №761 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2008-%D0%BF);
- діє Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів (постанова КМУ від 14.01.2009р. №13 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/13-2009-%D0%BF) .
- діє Технічний регламент маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу (постанова КМУ від 09.06.2011р. №632 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2011-%D0%BF);
- діє наказ Мінохорониздоров’я від 29.12.2012 №1138 «Про затвердження Державних санітарно-гігієнічних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги». (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0086-13). Однак, даний СанПіН потребує осучаснення та гармонізації з міжнародними нормами, особливо в частині, що стосується дитячого асортименту.
- Для скоординованої взаємодії у сфері технічного регулювання та розробки стандартів активно співпрацювати з наступними провідними організаціями у легкій промисловості:
---------------------------------------------------------
Стандартизація – гарантія якості та безпеки
Організація робіт зі стандартизації в Україні
Чому Україні потрібні європейські стандарти?
Основні поняття стандартизації
---------------------------------------------------------Сертифікація продукції в Україні
Порядок проведення сертифікації
Як обрати центр з сертифікації
Сертифікація Продукції 2025 🔵 Детально про СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ
---------------------------------------------------------
Види, елементи та організація системи контролю якості та безпечності продукції.
Міжнародні стандарти якості та безпечності виробництва продукції
Загальне про оцінку відповідності
Загальні відомості про метрологію, забезпечення єдності вимірювань
Загальне про засоби вимірювань
---------------------------------------------------------Практичне заняття
Тема: Класифікація нормативних документів України у галузі легкої промисловості.
Загальна структура стандартів.
Мета:
ознайомитися із загальною структурою різних видів нормативної документації
і вивчення вимог до оформлення текстових та графічних документів.
Хід роботи: в ході практичного заняття необхідно розглянути особливості стандартів легкої промисловості, наведених за текстом теоретичної частини за категоріями та видами стандартів і законспектувати основні положення. Розглянути основну структуру побудови стандартів на продукцію: ДСТУ, ТУ У та ін.
Теоретична частина
Основні положення нормативних документів у швейній промисловості
У швейному виробництві використовують нормативні документи, що прийняті на різних рівнях стандартизації: міжнародній, регіональній та національній стандартизації. З огляду на статус стандарти розподіляються на міжнародні, регіональні, національні та відомчі.
Міжнародний та регіональний стандарт – це стандарт, прийнятий відповідно міжнародною чи регіональною організацією з стандартизації. Їх познака складається з індексу (ISO – для міжнародних стандартів, EN – для регіональних європейських стандартів або Євронорм), цифрового позначення та відокремленого двокрапкою року затвердження стандарта. Якщо цифрове позначення стандарта містить тире, то це означає, що стандарт має декілька складових і відокремлена цифра вказує на номер його складової частини. Наприклад: ISO 9000:2000; ISO 10011-3:1991; EN 292-1:2001; EN 45014:1998.
До регіональних стандартів також слід віднести міждержавні стандарти (ГОСТ). Це стандарти, що прийняті Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації на підставі “Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології, сертифікації” між країнами СНД. Держави-учасниці Угоди приймають їх як національні стандарти. Познака міждержавних стандартів складається з індексу (ГОСТ), реєстраційного номеру та відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження. Починаючи з 2000 року, рік затвердження стандарту проставляється повністю. Наприклад:
У познаці також відображується причетність до комплексу стандартів. Комплекс (система) стандартів – сукупність взаємопов’язаних стандартів, що належать до певної сфери стандартизації і встановлюють взаємно узгоджені положення і (або) вимоги переважно до одного об’єкта стандартизації або до групи взаємопов’язаних об’єктів на підставі спільної призначення [ДСТУ 1.5- 2003]. Якщо стандарт входить до комплексу стандартів, то в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту.
Особливі позначення мають багаточастинні стандарти, що складаються з двох чи більше частин, кожна з яких має свою познаку, характеризує певну ділянку об’єкта стандартизації і кожну з яких можна застосовувати як самостійний стандарт. За необхідності такі стандарти брошурують у тематичні збірники. У цьому випадку після реєстраційного номеру у познаці стандарту ставиться крапка і, починаючи з «0» послідовно нумеруються стандарти, що увійшли до збірника. Наприклад: ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин.
У випадку, познаки стандартів, що складають збірник мають безперервну послідовність чисел, то на його титульному листі подають познаки першого і останнього (за порядковим зростанням номерів) стандартів, відокремлюючи їх розділовим знаком – «тире». Наприклад: ГОСТ 28447.0-90 – ГОСТ 28447.6-90. Також слід зазначити, що у деяких випадках, особливо при гармонізації національних стандартів з міжнародними, позначення частини стандарту відокремлюють знаком «тире» від реєстраційного номеру. Як приклад можна навести ДСТУ ISO 3175-1:2003 «Матеріали текстильні. Професійний догляд. Сухе та вологе хімічне чищення тканини і одягу. Частина 1. Оцінювання характеристик після чищення та оздоблення».
Національні стандарти приймаються національними органами зі стандартизації кожної держави світу. Національні стандарти України – це державні стандарти України (ДСТУ), затверджені ДП «УкрНДНЦ», а в галузі будівництва – Держбудом. Позначання ДСТУ ведеться за аналогією з позначанням міждержавних стандартів. Але слід зауважити, що починаючи з 2003 року рік ухвалення у познаці ДСТУ відокремлюється не тире, а знаком «двокрапка». Приклади позначання ДСТУ наведені нижче: ДСТУ 3998-2000 Матеріали та вироби текстильні, трикотажні, швейні та шкіряні. Терміни та визначення. Національні стандарти України (ДСТУ), які прийнято Міждержавною Радою з стандартизації, метрології та сертифікації як міждержавні стандарти, позначаються ДСТУ… / ГОСТ… або ДСТУ… (ГОСТ…). Наприклад, ДСТУ 3745-98 (ГОСТ 30611-98) «Полотна трикотажні прокладкові. Загальні технічні умови»”.
Невідокремлені індекси у познаці стандартів означають, що це національний стандарт, через який впроваджено міждержавний стандарт (ГОСТ) методом перевидання. Прикладом такого позначення може бути ДСТУ ГОСТ 12.2.138-2002 “ССБП. Машини швейні промислові. Вимоги безпеки і методи випробування”.
Значна увага приділяється гармонізації чинних в Україні стандартів з міжнародними та регіональними стандартами. Гармонізованими або еквівалентними вважаються стандарти на один і той самий об’єкт, затверджені різними органами стандартизації і які забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне розуміння результатів випробування або інформації, що подається відповідно до цих стандартів [ДСТУ 1.1-2001]. Крім регіонально та міжнародно гармонізованих стандартів, існують, так звані, двосторонньо і багатосторонньо гармонізовані стандарти, які гармонізовані відповідно між двома і кількома (більше двох) органами стандартизації. Прикладами позначань таких стандартів можуть бути: ДСТУ ГОСТ ИCO 3759:2004 Матеріали текстильні. Підготовлення, нанесення міток і вимірювання проб текстильних матеріалів та одягу при випробуванні з визначенням змін лінійних розмірів.
Познака державних стандартів України, через які впроваджено міжнародні або регіональні стандарти на підставі застосування їх автентичного тексту без додаткових вимог, складається з національного індексу (ДСТУ), познаки відповідного міжнародного або регіонального стандарту без зазначення року його прийняття і відокремленого тире року затвердження державного стандарту (до 2000 року вказувались дві останні цифри року затвердження ДСТУ). Наприклад, державний стандарт України, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного стандарту ISO 9000:2000 повинен позначатися – ДСТУ ISO 9000-2001, або у такому ж контексті з EN 45011:1998 має позначатися ДСТУ EN 45011-2001. Розпочинаючи з 1.07.2001 року міжнародні і регіональні стандарти, прийняті як національні, позначаються із зазначенням ступеня відповідності: «ідентичний» чи «ІDТ»; «модифікований» чи «МОD»; нееквівалентний» чи «NEQ» [ДСТУ 1.7-2001].
Розроблення ДСТУ здійснюють ТК стандартизації або організації, що мають у відповідній галузі необхідний науково-технічний потенціал (ДСТУ 1.2- 2003). Під час даного процесу встановлюються такі стадії виконання робіт:
організування розроблення стандарту;
розроблення першої редакції проекту стандарту;
розроблення другої редакції проекту стандарту;
розроблення остаточної редакції проекту стандарту;
державна експертиза проекту стандарту;
прийняття та надання чинності стандарту;
державна реєстрація та видання стандарту.
ДСТУ, ГСТУ, СТУ, СОУ(СТП) мають вміщувати такі структурні елементи: титульний аркуш, передмову, зміст, вступ, назву, сферу застосовності, нормативні посилки, визначення понять, познаки і скорочення, вимоги до об’єкта стандартизації, додатки, бібліографічні дані. Слід зазначити, що текст стандарту має стиль ділового мовлення, що притаманний службовим документам.
При викладанні обов’язкових вимог вживають слова і словосполучення «потрібно», «треба», «треба щоб», «повинен», «має», «дозволено тільки», «не можна», «заборонено» тощо. Викладаючи інші положення вживають такі слова і словосполуки: «можна», «можуть бути», «за потреби», «можуть мати», «у разі», «дозволено» тощо.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації після розгляду справи проекту стандарту видає наказ щодо прийняття і позначення стандарту та надання йому чинності, або вертає проект на доопрацювання до науково-дослідної організації. Термін набуття стандартом чинності визначається з урахуванням часу на підготовчі заходи щодо його впровадження. Стандарт затверджують, як правило, без обмеження терміну дії. Але при необхідності він може бути визначений як «пробний» стандарт, тобто такий, що “прийнятий тимчасово органом стандартизації і доведений до широкого кола користувачів з метою накопичення потрібного досвіду у процесі його застосування і який може бути використаний як база стандарту” [ДСТУ 1.1- 2001]. Для пробного стандарту встановлюють обмеження строку чинності, але він не повинен бути більший, ніж 3 роки. Індекс у познаці пробного стандарту – «ДСТУ – П».
Технічні умови (ТУ) – нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процес чи послуга [ДСТУ 3321-96; ДСТУ 1.3-2003]. ТУ документально регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем). Розробляють ТУ за умови відсутності національних чи галузевих (корпоративних) стандартів на певну продукцію або за потреби конкретизації, доповнення чи посилання вимог чинних стандартів на цю продукцію та розширення її асортименту. Наприклад, технічні умови на формений одяг для військовослужбовців, залізничників, пожежників, шахтарів та ін. ТУ можуть бути як окремим документом, так і частиною комплексу конструкторської або іншої технічної документації [ГОСТ 2.114-95].
ТУ є окремим документом, що містять повний комплекс вимог до продукції, її виготовлення, контролю, приймання та постачання. Право власності на ТУ належить тим суб’єктам господарювання, на кошти яких їх створено або яким це право передано в установленому законом порядку. У загальному випадку ТУ приймають без обмеження строку дії. Їх перевірку на відповідність вимогам державних стандартів, потребам споживачів, чинному законодавству України повинен проводити власник ТУ не рідше одного разу на 5 років.
Окремим документом, частиною стандарту або стандартом може бути кодекс усталеної практики або настанови (правила, зводи правил). Ці нормативні документи містять практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. До настановчих документів ДП «УкрНДНЦ» (Держстандарту) відносяться керівні нормативні документи (КНД) та рекомендації (Р). Прикладами таких документів є: КНД 50-029-94 Атестація технологічних процесів виготовлення виробів; КНД 50-001-93 Інструкція. Порядок здійснення державного нагляду; Р 50-046-95 Система сертифікації УкрСЕПРО. Інспекційний контроль. Порядок проведення;
Технічний регламент – це «нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст» [1.13-2001]. Він може бути доповнений технічною настановою, яка визначає способи дотримання вимог регламенту. Для виробів легкої промисловості застосовуються санітарно-гігієнічні правила і норми (СанПиН), за дотриманням яких встановлено державний нагляд. Так, наприклад, Сан ПиН №43-125-4390-87 регламентують вміст хімічних волокон у матеріалах для виготовлення дитячого одягу та взуття, встановлюють оптимальні та припустимі значення показників гігієнічності (гігроскопічність, повітропроникність, питомий електричний опір) дитячого одягу різного призначення та розміру. Національні НД застосовують незалежно від форми власності і підпорядкованості всі суб’єкти господарювання, на діяльність чи на результати діяльності яких вони поширюються.
Практична частина
Виконуючи завдання практичного заняття студент повинен законспектувати основні теоретичні положення ознайомитися, а також:
1. Ознайомитись із різними видами ДСТУ, ТУ та їх структурою та різних країн (Наприклад: PN-P-80105:1998P «Surowce włókiennicze – Włókno lniane długie trzepane i czesane biologiczne – Wymagania» (Польща), ТУ У 01.1-05480298-002:2018 «Волокно льону олійного. Технічні умови», ДСТУ 2136-93 «Волокна та нитки текстильні. Види. Дефекти. Терміни та визначення» та ін.) та розглянути. Згідно Додатку А ознайомитись із існуючими нормативними документами на різний вид продукції легкої промисловості.
2. Ознайомитись із видами та комплектацією конструкторських документів (ГОСТ 2.102).
3. Ознайомитись з видами та комплектацією технологічних документів. (ДСТУ 23-91; ГОСТ 3.1102).
4. Ознайомитись із класифікацією та позначеннями стандартів ЄСКД за ГОСТ - 2001 ст.61, ГОСТ 3.1001,
5. Вивчити вимоги до оформлення графічних конструкторських документів (ГОСТ2.104, ГОСТ 2.302, ГОСТ 2.303.
6. Вивчити вимоги до текстових конструкторських документів (ГОСТ 2.105), а також ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.
Загальна структура стандартів
Загальна структура побудови стандартів на продукцію складається з чітко встановлених розділів. На сьогодні алгоритм складання державних стандартів України значно змінено та доповнено, на відмінну від стандартів, які були встановлені в СРСР (табл. 5.1).
У першому розділі технічних умов наводяться визначення продукції, що стандартизується, її основні фізичні характеристики, вказується звідки та яким шляхом її отримують, а також зазначається сфери її подальшого застосування.
У другому розділі представляються нормативні документи, що використовувались під час розробки НД.
У розділі «Терміни та визначення понять» зазначено всі терміни, що стосуються даної сировини та продукції на її основі, показників її якості, методів пакування та оцінки.
Таблиця 5.1 – Основні розділи нормативної документації, що встановлена в Україні
№ з/п | Розділи нормативних документів | |
Україна (ДСТУ, ТУ У та ін.) | ||
1 | Сфера застосування | |
2 | Нормативні посилання | |
3 | Терміни та визначення понять | |
4 | Технічні вимоги | |
5 | Вимоги безпеки, охорони довкілля, утилізація | |
6 | Правила приймання | |
Методи контролювання (випробування) | ||
8 | Засоби випробувань | |
9 | Пакування | |
10 | Маркування | |
11 | Правила транспортування та зберігання | |
12 | Додатки | |
У розділі «Технічні вимоги» наводяться всі властивості продукції, що характеризують її якість, що необхідно враховувати під час приймання сировини.
У розділі «Вимоги безпеки, охорони довкілля, утилізація» зазначаються загальноприйняті норми та правила проведення лабораторних досліджень, умови праці у виробничих приміщеннях і вимоги щодо утилізації відходів виробництва.
У наступному розділі наведені правила приймання сировини: зазначають порядок зовнішнього огляду продукції в партії та оцінки її за однорідністю сортування та якістю.
У розділі «Методи контролювання» викладаються порядок відбору проб у різних умовах та визначення показників якості.
У розділі «Засоби випробувань» зазначають все лабораторне устаткування, що необхідно мати для оцінки продукції.
У розділі «Методи випробувань» наведено докладний опис методики лабораторних випробувань досліджуваної сировини за всіма властивостями, що зазначені в розділі «Технічні вимоги».
Розроблений НД завершується розділом «Пакування, маркування, транспортування та зберігання», в якому наводиться порядок проведення вищезазначених заключних операцій. У додатках НД можуть наводити необхідну інформацію, яка стосуються даної продукції, визначення її якісних характеристик та методів випробувань.
Загальні вимоги до текстових конструкторських документів
згідно ГОСТ 2.105
Документи поділяють на основні види, що подано в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1 – Види документів
№з/п | Вид документа | Визначення терміну |
1 | Креслення деталі | Документ, що містить в собі відтворення деталі та інші дані , які необхідні для її виготовлення та контролю. |
2 | Креслення загального виду | Документ, якій визначає конструкцію виробу, взаємодія по складу частин та пояснюючий принцип роботи виробу. |
3 | Специфікація | Документ, що визначає склад складової одиниці комплекту. |
4 | Схема | Документ, на якому показані у вигляді умовних зображень, або позначок складові частини виробу та зв’язки між ними. |
5 | Відомість технічної пропозиції | Документ, який містить перелік документів, що входять в технічну пропозицію. |
6 | Пояснювальна записка | Документ, що містить опис пристрою та принципу дії розробленого виробу, а також обґрунтування прийнятих при його розробці технічних і економічних рішень. |
7 | Технічні умови | Документ, який містить вимоги до виробу, його виготовленню, контролю, прийманню та поставці. |
Контрольні питання
1. Поясність поняття комплекс (система) стандартів, національні стандарти України, технічні умови, міждержавні стандарти.
2. Назвіть основні стадії виконання робіт під час розроблення ДСТУ.
3. Що таке ЄСКД та які є комплекси стандартів?
4. Які елементи структури містять різні види нормативних документів?
5. Комплекс міжнародних стандартів ISO 9000?
6. На які види продукції легкої промисловості існують нормативні документи?
7. Окресліть загальні вимоги до текстових конструкторських документів згідно ГОСТ 2.105.
